Світле минуле
У липні 1840 року на вулицях столиці колишньої Австро-Угорщини Відні з'явився новий вид міського наземного рейкового транспорту - кінний трамвай. Приклад центру метрополії наслідували інші великі міста імперії - Трієст (1865), Будапешт (1868), Прага та Грац (1875). 3 травня 1880 року трамвай докотився до Львова. Він став першим містом на території сучасної України, де запроваджено зручний і екологічний вид пасажирських перевезень. За три місяці кінну трамвайну лінію прокладуть Преображенською вулицею Одеси. Мине небагато часу і трамвай підніметься на вищий щабель розвитку.
Любиш кататися...
Майже одночасно з винайденням у Європі кінного трамваю, у колишньому сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії у давній козацькій сім'ї військового лікаря Аполлона Пироцького 1 березня 1840 року народився син Федір. Талановитий хлопець, закінчивши кадетський корпус і військову артилерійську академію, виявив себе здібним винахідником. Він автор багатьох винаходів у галузі техніки, зокрема нових типів доменних печей. Та в історію Федір Аполлонович увійшов як винахідник першого у світі електричного трамваю. Ще у 1880 році інженер-новатор модернізував кінні трамваї на електричні, запустив у Петербурзі експериментальну лінію довжиною 85 метрів. Та на заваді впровадженню у практику видатного відкриття стали підприємці. Вони вклали чималі капітали у будівництво трамваїв на кінній тязі, яке ще не окупилося, і втрачали бариші. Винаходом Пироцького, як не раз траплялося у технічно відсталій Російській імперії, скористався німецький інженер Карл Генріх фон Сіменс. Він працював у Росії, часто спілкувався з Федором Пироцьким. Підприємливий німець запатентував винахід як свій і разом з братом Вернером відкрив у Берліні першу постійну електричну трамвайну лінію. Ця важлива для усього світу подія відбулася 16 травня 1891 року. Сьогодні Берлінський трамвай є найдавнішим у світі з тих, що діють у системі міського електричного транспорту.
На лінії Берлін - Єлисаветград
Рішення про будівництво у Єлисаветграді електричного трамваю було прийнято у 1889 році, але організаційний процес з різних причин затягнувся. Закладка машинного приміщення відбулася 10 листопада 1896 року. За традицією, під фундамент споруди була закладена відповідна табличка про подію. Роботи проводилися досить швидкими темпами і вже 13 липня 1897 року о 16 годині від щойно відкритого приміщення станції на вулиці В. Пермській (тепер там розташовані дитячо-юнацька спортивна школа та факультет фізичного виховання педагогічного університету ім. В. Винниченка) відійшов перший вагон електротрамваю. У торжествах з нагоди визначної для міста події взяли участь, крім місцевої влади і духівництва, представники київського купця 1-ї гільдії Л. Бродського, який фінансував будівництво, керуючий роботами німецький фахівець Гольст та Федір Пироцький. Винахідник електротрамваю жив тоді у селі Маслівці Херсонської губернії, до якої входив і Єлисаветград.
Починалася лінія від залізничного вокзалу, проходила вулицею Бульварною (тепер Юрія Олефіренка), Дворцовою, В. Перспективною, далі - В. Пермскою до пивзаводу (офіційна назва - «Акціонерне товариство пиво-медоварного та солодового заводу «Г. О. Зельцер», спорудженого одночасно з трамваєм). Лінією курсувало п'ять відкритих, а взимку - стільки ж закритих моторних вагонів. Наступного року була прокладена літня лінія «Садова», що вела до Міського саду. Вагони на ній курсували тільки з 1 квітня до 1 жовтня, вони були відкритими. У газетах та краєзнавчій літературі іноді можна прочитати, що електричний трамвай запущено у місті на Інгулі одним з перших в Україні. Це так. Адже електрика у Єлисаветграді з'явилася 2 квітня 1880 року. Кінного трамваю у місті ніколи не було - відразу перейшли до електричного. Після Київського, нагадаю - 1892 рік - протягом 1897 року електричний наземний рейковий транспорт почав діяти у Катеринославі (Дніпропетровськ), Житомирі, Чернівцях. У Харкові, скажімо, його запустили у 1906 році, у Миколаєві - у 1913.
Вся лінія була одноколійна, протяжністю вісім кілометрів. На ній було обладнано дев'ять зупинок: біля лікарні св. Ганни (тепер пологовий будинок №2), напроти Ковалівського парку, біля фотографії Харлаба, (неподалік встановлено пам'ятник першому єлисаветградському трамваю на честь його 100-річчя (1897-1997 рр.)), напроти Міської думи (площа Героїв Майдану), поблизу ринку (магазин «Сільпо), навпроти трамвайного депо (біля Апеляційного суду), неподалік Фортечного провулку, на вулиці Садовій, кінцева - «Міський сад». У 1900-ті роки будується ще одна лінія з продовженням від вокзалу на Безпопівську Гоголя). Ця лінія з'єднала південно-східну робітничу околицю Кущівку з північно-західним промисловим районом (заводи Шкловського, Яскульського, Кеслера). Був складений проект продовження лінії вулиці В. Перспективної до Ярмаркової площі і залізниці (вулиця Маланюка). Але впровадженню задуму завадила 1-а світова війна. Залізниці належало п'ять закритих, стільки ж відкритих електричних вагонів німецької фірми «Гельбрам», два причіпних закритих вагони коломенського заводу, три причіпних вагони фірми Яскульського та дві причіпні платформи. Для потреб трамвайного парку було побудовано депо на В. Пермській та другу чергу міської електростанції. Автором проекту її був талановитий міський інженер Євген Тамм (батько лауреата Нобелівської премії Ігоря Тамма). Розміщувалася вона поблизу Макіївського бульвару (сучасна площа Б. Хмельницького, на тому місці тепер міститься 14-поверховий будинок. Електростанція обслуговувала в основному трамвай. Існувала до липня 1941 року, перед окупацією міста гітлерівцями за наказом керівництва міському компартії була повністю знищена, після війни не відбудовувалася.